Відразу ж мушу застерегти, що даний текст буде позбавлений світоглядних, ментальних, етнічних, національних, релігійних детермінант і має на меті лише констатувати факт ідіократії адміністрацій відповідальних за організацію управлінської (державної, дозвільної та корпоративної) діяльності в Галичині в останні три чверті віку.Технічних причин безуспішної інтеграції Галичини в Україну/УРСР/СРСР аж дві, — система адміністрування і керманичі-адміністратори.
Від 39-го року тутешні адміністративні, дорожні, торгові зв'язки піддавались чисельним експериментальним змінам мотивованим або партійною доцільністю або (що ще гірше) заради "чистого" досвіду (“мистецтво заради мистецтва”, так би мовити). “Чисті” експерименти типові для останнього тридцятиріччя. Натомість, перші піввіку азійської анексії характеризуються винятково догоджанням вищим інтересам КомПартії на шкоду тубільному населенню.
Що з цього могло б вийти було зрозуміло ще до початку експериментів.
Комуністична логістика призвела до формування районів згідно кількості членів партії що проживали на місцях. При цьому зовні територіально адміністративна система нібито мала ознаки Наполеонівської "злитої" системи, хоча, звісно, такою не була, не могла бути a priori. Спадкоємниця УРСР — Україна успадкувала цю систему, залишила її незмінною і, навіть, частково (на рівні областей) конституювала її.
Як наслідок того, що державою керували домогосподарки, будь-хто, але не фахові освічені матуровані урядовці країна перебуває там де вона перебуває. Мене не полишає певність в тому, що війна на Далекому Сході України є наслідком такого адміністрування. Провину за тисячі смертей я перекладаю на українських урядовців.
Вчора п'ятий Президент проголосив, що: ”Я можу вас запевнити, що ні питання суверенітету, ні територіальної цілісності, ні незалежності України не стоять на порядку денному. Україна є і буде єдиною державою. Ніякої федералізації, Україна буде соборною і унітарною державою.”
Я звісно можу зрозуміти певні передвиборчі маніпуляції, але мене не полишає враження, що усі Президенти України в своїх публічних промовах звертаються лише до неосвічених людей.
Я намагався вигадати загрози суверенітету від можливої федералізації, але приходив до діаметрально протилежної думки, — в випадку не проведення адміністративно-територіальної реформи суверенітет України дійсно перебуватиме під загрозою. Так само, як це було вісім місяців тому, — замість того щоб перехопити лозунг з рук КомПартії і ПР і очолити процес, тодішня опозиція втратила чуття здорового глузду і контроль над ситуацією. Наслідки відомі.
Отож, спершу я мало не подумав що Президент бреше. Але Президент не бреше ніколи, навіть коли він дійсно бреше.
Тоді я згадав про проголошену п'ятим Президентом реформу місцевого самоврядування, програму 202020.., і заспокоївся.
Нагадаю вищевведену ремарку: технічних причин безуспішної інтеграції Галичини в Україну/УРСР/СРСР аж дві, — система адміністрування і керманичі-адміністратори.
Друге твердження не потребує доведення.
Якщо ж в когось раптом виникають питання щодо першої частини, — щоб не обтяжувати статистикою, цифрами, визначеннями, порівняннями, графіками, цитатами та іншим бібліографічним матеріалом, наведу лише одну ілюстрацію, — сто років тому потягом з Тарнополя до Відня можна було добратися значно швидше ніж сьогодні...
Пощо вигадувати ровер? Невже не зрозуміло, що успішного (в тім числі економічного) адміністрування Галичини, розчленивши її, досягти неможливо!
Інколи капітан Очевидність не дружить з пані Кон'юнктурою, надто в електоральних ігрищах, - для цього годяться інші партнери. Обличчя і імена тих, хто підбивають клинці до легковажної панни висітимуть найближчий місяць на кожному слупі. Але, коли вони висітимуть на слупі в оригінальній проекції, очевидно, буде дещо запізно повертати здорового глузду.
Тим часом, застерігаючи можливий розвиток подій через наступні вісім місяців, вчергове хочу задекларувати свою позицію і тверде переконання: Галичина або буде унітарна, або спричиниться до розвалу чергової країни, керманичі якої не змогли цього осягнути. Хочеться вірити що все минеться, але раціо посилює тривожні передчуття. Молімося.