17-го березня 1991-го року 18% мешканців Галичини висловились за збереження СРСР. В масі своїй це були чиновники тутешніх адміністрацій, міліцейські чини та члени їх сімей. Саме ці люди (і їх діти та племінники) очолили Прокуратури, ОДА, РДА, міліцію і в так званій "незалежній" Україні. Минуло 23 роки, - проголошення незалежності (УРСР від СРСР) та обидва Майдани, як виявилось, не спромоглися змінити ситуацію.

18% мешканців Галичини - совки, нащадки окупантів - комуністів і еНКаВеДистів, в новітній час - це напівкримінальні скоробагатьки, часто - урядовці. 18% населення паразитують коштом решти.
А що тоті 82%? Покріпачились, майже всі.

Усі, навіть малі діти і постарші люди, вже зрозуміли - нещодавньо підписаний Президентом закон про люстрацію не виправить ситуації.
23 роки совки ігнорували виданий самим собі карт-бланш, з якого ж дива щось повинно змінитися зараз?

Направду, на прикладі Галичини, відсіяти злочинних совків дуже просто (навіть без доступу до секретних документів) - достатньо управлінням статистики зробити вибірку даних наданих службою зайнятості щодо попередніх місць роботи. Але куди подіти усіх цих людей?

Нагадаю, якщо опиратися на дані референдуму 1991-го року, лише в Галичині таких 18% (900 000), на Волині - це 54% (1 190 000), на Закарпатті - 60% (756 000), на Буковині - 61% (554 000). Тобто, на західних територіях приєднаних до УРСР після 1939-го року таких аж 3,4 мільйона. Це величезна цифра! Це цілий субетнос!

Це люди які, живучи на заході України, сповідують східніші цінності. І, напевне, змогли би реалізуватися на звільнених територіях Далекого Сходу України. В такий спосіб вдалося б умовно "українізувати" схід, налагодити міжлюдські взаємини між регіонами, надати велечезного економічного поштовху державі, зекономити велечезні суми на відновленні Донбасу, відновити східні англомерації, окультурити землю і побут в тих краях...

А заодно, це певним, безумовно позитивним, чином вплинуло би на ментальну однорідність Галичини і Західної України.

Звісно, реалізація подібних програм повинна відбуватися без примусу, за підтримки держави, в тім числі податкової (як то - ті ж "податкові канікули" - практика знана з давніх часів). Звичайно ж, раціонально починати подібні програми навесні, коли спаде сніг і відпочила земля Донбасу потребуватиме робочих рук...

Може видатись, що цей план є неймовірним і фантастичним, але згадайте, - Президентом України внаслідок революції став співзасновник зміщеної з Олімпу партії і жодні фурії його і посполитих з цього приводу не турбують.
В цій країні можливо все.

Автор: Iaroslav Monastyrskyi
Джерело: galychyna.info
Категорії: тренди / тексти / вибір редакції
Теги: Галичина Буковина Волинь Закарпаття Західна Україна УРСР совки СРСР Україна Донбас

версія для друку