Саме із стін ТЮГу вийшло у світ чимало відомих акторів, режисерів, театрознавців. Попри багату історію, театр переживає нелегкі часи. Про життя театру кореспонденту «Леополіса» розповів головний режисер, в. о. художнього керівника ТЮГу Юрій Мисак (на фото).

– За 90 років театр пережив чимало злетів та падінь. Які піки творчості були в історії ТЮГу?

– Перший театр для дітей та юнацтва має чим похвалитись. Піки творчості пов’язані із конкретними особами, які в той чи інший час були керівниками ТЮГу. Старожили театру часто згадують про роботу одного з головних режисерів ТЮГу Ади Куниці. Яскрава сторінка історії ТЮГу пов’язана і з ім’ям знаного львів’янина, митця Романа Віктюка. Свій творчий шлях він починав звідси, робив перші театральні постановки, грав у виставах. Багато для ТЮГу зробив великий театральний режисер Марк Нестантінер, який любив експериментувати і не боявся ставити нові цікаві постановки, незважаючи на цензурний час.
Зараз у театр прийшло багато молодих талановитих акторів. Досвід та навички старших майстрів театру плюс свіжі віяння молодих акторів дають свої плоди.

– Навколо ТЮГу кілька років поспіль точаться скандали, пов’язані із керівництвом театру. Екс-керівник Юрій Думнич не хоче здавати своїх позицій. Були судові справи... Чи бачите вирішення цієї проблеми?

– Це питання радше слід скерувати до управління культури міської ради. Зараз у ТЮГу змінився статут, згідно з яким театром керує художній керівник. Хоча не обійшлось і без юридичних казусів. Офіційно у театрі є два керівники, я і поновлений судом генеральний директор ТЮГу. Але фактично його посади як такої уже не існує ані в статуті, ані в Законі України про театри. Справа заплутана і неприємна. Не знаю, коли все закінчиться. Ця плутанина не дає зосередитись на роботі. У такому режимі театр для дітей працювати не може. Він повинен відчувати допомогу та опіку влади, а не постійні палиці в колесах.

– ТЮГ переживає важкі часи, пов’язані із фінансуванням. Були чутки про передачу приміщення театру під казино...

– Ці чутки безпідставні. У Законі України про театри та театральну справу чітко сказано, що заборонено використовувати приміщення театру, навіть після ліквідації установи, в інших, аніж театральних цілях. Не вірю, що може відбутись захоплення першого в Україні театру для дітей та юнацтва, який був створений 90 років тому.
Незрозумілою є позиція держави щодо конкретних театрів для дітей та юнацтва. Це окремий вид театральної діяльності. Саме з цією метою в рамках святкування 90-річчя театру збираю «круглий стіл», на який запрошую всіх керівників ТЮГів країни. Звернемось до міністерства із пропозицією змінити політику держави щодо театрів. Театр, який розрахований на формування смаків, уподобань, духовних, моральних і культурних цінностей підростаючого покоління, не може фінансуватись за залишковим принципом. ТЮГ зараз у жахливому стані. Не кажу вже про зарплати працівників театру. Рядові працівники отримують 600 гривень. Далі суми заробітних плат коливаються у межах тисячі гривень і завершуються 1700 – для керівника установи. У такому ж театрі Києва монтувальник отримує значно більше, аніж у Львові керівник ТЮГу.

– Як за таких важких фінансових обставин вам вдається втримувати акторів у театрі?

– Питання, як стягнути та втримати молодих акторів, постає постійно. Наголошую їм на тому, що займаємось унікальним мистецтвом. Через підняття духовних цінностей молодого покоління рятуємо майбутнє країни. Все відбувається на ентузіазмі молодих акторів. Інколи люди приходять до нас на роботу через безвихідь. Але мистецтво не може творитись на безвиході. Мистецтво – це вільне малювання. Проте в актора є щоденні потреби. Він повинен щось їсти, мати у що одягнутись. Зрештою, в когось є сім’ї чи хворі члени родини... Тому актори часто шукають заробітку на стороні. Хто знаходить можливість, перебирається до Києва, окрім пристойної зарплатні, там є можливість зніматись у фільмах. Мене теж неодноразово запрошували переїжджати до Києва і творити мистецтво там. Але я хочу працювати тут, робити щось для львівського глядача. Та й не зміг би творити у російськомовному київському середовищі.
Зрештою, навіть у Львові постає колосальна різниця у фінансуванні між театрами. В окремих львівських театрах зарплата молодого актора відразу по закінченні навчання сягає п’яти тисяч гривень. Не можу зрозуміти цього розподілу коштів. Тішить, що, незважаючи на фінансові труднощі ТЮГу, люди працюють і високопрофесійно виконують свою роботу.

– Все частіше у театрі можна побачити постановки для дорослого глядача...

– За часів Романа Віктюка у ТЮГу були вистави для дорослого глядача. Актори, які грають у театрі для дітей та юнацтва, мусять час від часу грати дорослий матеріал, серйозну драматургію, аби зберігати і підтверджувати свою фаховість. Та й глядачу потрібні вистави різні.

– Наскільки активно діти та молодь сьогодні відвідують театр?

– Проблем із глядачем немає. У нас злагоджена співпраця із школами, діти люблять відвідувати театр. Але завжди постає питання вдосконалення. Нещодавно переглянув в Інтернеті виставу французького театру – «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері. Тамтешня сцена мала надзвичайно великий обсяг технічних можливостей. Вона розбивалась на дванадцять окремих площадок, які можуть підніматись, утворювати нахили, пагорби... Якщо для дорослого глядача найбільший акцент повинен робитись на постановці вистави та акторській майстерності, то для юного глядача важливо показати головну ідею максимально через колір, об’єм, рух... Дитині тоді легше сприйняти закладений текст та його мораль. У цьому плані українські театри обділені. Держава повинна або прагнути до вдосконалення, або ліквідувати театральне мистецтво як таке.
Прикро, що досі жоден театр України не представлений у міжнародній асоціації театрів Асітедж. Хоча у цій асоціації є театри найбідніших африканських країн. Ведемо листування, і сподіваюсь, що налагодимо зв’язки із міжнародною асоціацією.

– Які заходи передбачені до святкування 90-річчя ТЮГу?

– Святкова програма триватиме п’ять днів – з 1 по 5 грудня. Першого грудня вистава для дорослих «Скляний звіринець» Теннессі Вільямса, дипломна вистава акторського курсу, які стали акторами театру.
Другого грудня можна буде побачити комедію «Театр» Майкла Фрейда, яку фахово підготували студенти третього акторського курсу. Набраний мною курс при кафедрі театрознавства та акторської майстерності при університеті дає вже свої плоди. Вистава розрахована на глядачів віком від 15 років. Ця п’єса – своєрідний гімн театру, і у такий спосіб студенти вітають театр з ювілеєм.
Третього числа стартує прем’єра вистави «Пригоди Олівера Твіста» за Чарльзом Діккенсом. У постановці задіяно 99 відсотків театральної трупи, студентський курс, акторів інших театрів. Робота об’ємна (наймасштабніша за останні 10 років).
Четвертого грудня відбудеться згадуваний мною «круглий стіл» за участю керівників ТЮГів країни. А також виступ відомого казкаря України Сашка Лірника.
А вже п’ятого грудня – урочиста академія, на яку запросили всіх, хто працював у Першому театрі для дітей та юнацтва. Запрошені також всі керівники ТЮГів України, керівники львівських театрів, представники міністерства культури.
Прикро, що у рамках святкування театру не відбудеться постановка вистави Романа Віктюка. Незважаючи на те, що режисер дав свою згоду, не змогли реалізувати цей проект через брак коштів. Попри те, Роман Віктюк приїде на ювілей.

Джерело: wz.lviv.ua
Категорії: Галичина / культура

версія для друку

Рекомендовано до перегляду: