Чи можлива успішна Галичина?

Для цього необхідно відповісти на запитання “що ми можемо запропонувати на експорт (внутрішній і зовнішній)?”. Але цього неможливо досягти директивно, — ринок повинен сам визначити пріоритети і зробити це можуть лише фахівці. А для цього необхідно втримати кваліфіковані кадри в Галичині, - тобто витворити умови які нададуть можливість 1) заробітку, 2) розвитку, 3) творення (нових змістів). А забезпечити ці передумови (в умовах держави як політичного організму) можуть лише політичні партії які творять урядову більшість.

Відтак, на внутрішній експорт Галичина може і повинна запропонувати світобачення, перспективу від якої неможливо буде відмовитись. Щоб запропонувати це іншим, Галичани повинні об'єднатись. І сьогоднішній день, в річницю творення Конституанти в Львові, ми можемо почати це, якщо зберемось ще хоч раз, бажано — в більш чисельнішому товаристві.

Пам'ятаймо, що на останніх виборах Галичани становили 14% виборців, відтак, потенційно, про-Галицька партія могла би стати учасником і ядром такої більшості. В протилежному випадку — залишається чекати манни небесної і другого пришестя.

Брати на себе відповідальність — це єдиний шлях до успіху; звісно, можливі невдачі. Але подолати шлях може лише той, хто наважився його пройти.

Досить часто основною проблемою в реалізації ініціатив стає державне адміністрування. В той час коли бізнес-середовища реагують значно швидше і, при потребі, заміщають системи адміністрування. Але державні механізми не такі швидкі.

Направду, прикладів нераціонального адміністрування в Україні — без ліку, і це очевидно при порівнянні. Як то: транспортною системою кількамільйонного Відня керує десяток чоловік, а в українському обласному центрі чисельністю в чверть мільйона для цього потрібно 150 чоловік! Або, — та ж кількість податків — майже 160 в Україні, які обіцяють зменшити до 20. Але чому до 20-ти? Якщо, для прикладу, федеральний Канаді вистачає усього 8-ми?..

Подібні проблеми можна було б вирішувати швидше і якісніше передавши повноваження в регіони. Але тут випливає ключова проблема — адміністративно-територіальну реформу проводитимуть ті, хто найменше в ній зацікавлений. Але ж успішність адміністративно-територіальної реформи залежить, в першу чергу, саме від того, хто її буде впроваджувати.

Більшість (вже спадкових) українських урядовців (керуючись власними закостенілими архетипами) вбачають в представниках бізнесу лише скоробагатьків (епохи первинного накопичення капіталу) або олігархат (який заміщає корпорації). Вони не розуміють, що справжні реальні успішні підприємці вкладають в свою справу і вищі цінності і соціальну складову — інакше бізнес не може бути успішним. Українські урядовці не припускають можливості альтернативного світобачення, а відтак — генерують умови для виникнення того ж олігархату і скоробагатьків та культивують традиції планової економіки чи бананових республік.

В той самий час, соціальні ліфти у владу відсутні. Громадське поспільство в Україні не настільки розвинуте, щоб достатньо швидко змінювати, реформувати державну систему, — вибори відбуваються лише раз на п'ять років, а регулярні революції - надто дорога ціна. Натомість реальність і виклики сьогодення змінюються значно динамічніше. Що ж робити? Невже дійсно чекати старозавітні 40 років? Чи скористатись новою (для постсовітських теренів) методою?

То що ж робити, - які механізми є найбільшдієвими? Які стратегічні речі слід проводити насамперед — щоб примусити державні уряди реагувати сьогодні на сьогодні? Відповідь очевидна, — змінити, замістити ці уряди. Якщо це неможливо зробити негайно, — слід, незалежно від діючої системи, витворити альтернативу. Щоб стати “локомотивом” європейської інтеграції для усієї України Галичина повинна запропонувати діючу дієву конкурентну систему урядування. Творення нової раціональної і перспективної державної системи, цілісної матиці, включно з адміністративно-територіальною системою і результативним делегуванням повноважень — саме це слід робити тим, хто зацікавлений в тому щоб Галичина була успішною. І досягти цього можливо лише спільними зусиллями!

Фото: Тарас Хлібович

24-10-2014, 12:03