Ю́рій Рома́нович Зава́дський (* 18 березня 1981, Тернопіль) — український поет, громадський діяч, кандидат філологічних наук.

Біографія
Закінчив Тернопільську середню школу № 18 під керівництвом А. В. Крижанівського. 2006 року закінчив аспірантуру при кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, куди вступив після закінчення того ж університету 2003 року. Тема дисертаційного дослідження — «Типологія й поетика мережевої літератури і сучасне західне літературознавство». Захист кандидатської дисертації відбувся 12 жовтня 2006 року в Тернополі. З квітня 2008 року керує спільнотою Літературна студія "87″ в ТНПУ ім.В.Гнатюка.
Галузь наукових зацікавлень — сучасна зорова поезія, комп'ютерні технології в мистецтві, мережева література, фонетична поезія. На сьогодні є членом редакційної колеґії наукового альманаху STUDIA METHODOLOGICA.
Із жовтня 2000 до лютого 2005 року в співпраці видавав літературну ґазету ZВІРШІ.
Основні книги:
Юрій Завадський. Імовірність. Тернопіль, 1999.
Юрій Завадський. юрійзавадський. Тернопіль, 2003. (у співпраці з художником Ігорем Гойняком)
юрійзавадський. Тернопіль, 2006. (у співпраці з художницею Катериною Ткачовою)
юрійзавадський. мультимедійна антолоґія на компакт-диску. Тернопіль, 2006. (містить перші дві книги та гіпертекстову поему "цигарки")
юрійзавадський. Тернопіль, 2008. (добірка фонетичних та експериментальних текстів)
Антоновський А., Завадський Ю. Ротврот. Залізна версія. Тернопіль-Барселона, 2010. (Кована книга; передмова Карлеса Ак Мора, переклад і транслітерація Каталіни Джірони).

Ю́рій Па́влович Винничу́к (* 18 березня 1952, Станіславів) — український журналіст, письменник, редактор, мовознавець.

Біографія
Освіту здобув у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника (раніше Івано-Франківський педагогічний інститут), філологічний факультет (1969—1973 роки), учитель української мови і літератури.
У 1974 переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем.
1987—1991 — режисер Львівського естрадного театру «Не журись!». Був автором сценаріїв для вистав «Не журись!» та пісенних текстів. У 1990 покинув театр і разом зі Стефком Оробцем створив «Кабарет Юрця і Стефця».
1991—1994 — редактор відділу містики та сенсацій газети «Post-Поступ».
1995—1998 — головний редактор газети «Гульвіса», Львів.
1998—1999 — редактор відділу газети «Поступ».
З 2006 р. — головний редактор газети «Post-Поступ» (відновленої).
Член Асоціації українських письменників (з 1997 року).
Творчість
Автор збірки поезій «Відображення» (1990), збірок прози «Спалах» (1990), «Вікна застиглого часу» (2001), «Місце для Дракона» (2002), вибраного в англійському перекладі «The windows of time frozen» (2000), повістей: «Ласкаво просимо в Щуроград» (1992), «Діви ночі» (1992, 1995, 2003), «Житіє гаремноє» (1996), роману «Мальва Ланда» (2000), краєзнавчих книг: «Легенди Львова» (6 видань, 1999—2003), «Кнайпи Львова» (2000, 2001), «Таємниці львівської кави» (2001), міфологічної енциклопедії «Книга бестій» (2003). Упорядник антологій української фантастики ХІХ століття «Огнений змій» (1989), української літературної казки ХІХ століття «Срібна книга казок» (1993), серії книг «Юрій Винничук презентує» (з 2002, 8 книжок), «Казкова скарбниця» (з 2002; 3 книжки), «Ги-ги-и» (2007), «Груші в тісті» (2010).
Твори перекладалися в Англії, Аргентині, Білорусі, Канаді, Німеччині, Польщі, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії. За казками знято 2 мультфільми. Віктор Паюк переклав мовою есперанто оповідання «Вишиваний світ» (La Espero (Швеція), 10, 2005) та «Острів Зиз» (La Kancerkliniko (Франція), 119, 2006).
Автор перекладів з англійської, валлійської, слов'янських мов. Переклав з чеської мови твори Богуміла Грабала: «Вар'яти» (Вибрана проза). Львів, ВНТЛ-Класика, 2003, «Я обслуговував англійського короля». Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2009. ISBN 978-966-7047-87-0.
Відомий також літературною містифікацією під іменем уявного середньовічного ірландського поета Ріанґабара.
Нагороди
За щотижневу сторінку Юзя Обсерватора в газеті «Post-Поступ» отримав титул «Галицький лицар» (1999).
Переможець конкурсу Бі-Бі-Сі на найкращу українську книгу (2005) за роман «Весняні ігри в осінніх садах».