Гітай Амос / Amos Gitai - режисер, актор, продюсер, сценарист, оператор.
Багаторазовий учасник конкурсних програм Каннського та Венеціанського кінофестивалів, володар багатьох почесних нагород:
- дві Премії Юнеско на Венеціанськму МКФ за філь “Зіон” (1999 р.) та фільм “11 вересня” (2002 р.);
- Приз Франсуа Шоле на Каннському МКФ за фільм “Кіпур” (2000 р.)
- Нагорода СinemAvvenire – Кіно за мир у всьому світі за фільм “Земля Обетована” (2004 р.)
Народився 11 жовтня 1950 року в Хайфі, у родині архітектора Муніо Вейнрауба та колишньої сіоністки Ефратії Маргаліт. Здобуваючи фах архітектора, бере участь в арабо-ізраїльській війні 1973 року. Саме тоді починає знімати перші короткометражні фільми. Подорожуючи Ізраїлем, США та Францією, створює багато короткометражок на соціальну тематику. У 1973 році, у день народження режисера, гелікоптер, на якому він летів, був збитий. Із семи членів екіпажу живими лишилися шість. Ця подія спонукає Гітая покинути архітектуру і зайнятися режисурою. Інцидент з гелікоптером лягає в основу короткометражки «Кіппур», де був задіяний увесь екіпаж.
У 1979 році режисер подає стрічку «Будинок» на ізраїльське телебачення, але отримує відмову. Тим не менш, фільм успішно демонструється на кількох фестивалях і швидко стає відомим. Гітаю відмовляють у показі третього документального фільму, «Field Diary», знятого у 1983 році. Цього разу він переїжджає до Франції, де завершує роботу над стрічкою. Наступні 10 років працює в Європі. У цей же час отримує диплом архітектора у Берклі, Каліфорнія. Багато подорожує, знімає гумористичну стрічку «Ананас». Починає працювати над історичними фільмами.
У 1986 році знімає першу художню стрічку «Естер». В основу покладена біблійна історія.
У 1993 році разом із родиною повертається до Хайфи, де починається найбільш продуктивний період його творчості. Упродовж 10 років Гітай знімає 15 документальних та художніх фільмів. Перша частина трилогії про ізраїльські міста, «Деварім», знята у Тель-Авіві, символізує його повернення на батьківщину. Наступні дві частини створюються у Хайфі («День за днем», 1998 рік) та в Єрусалимі («Кадош», 1999 рік).
У 2000 році знімає повнометражний фільм «Кіппур» про власний військовий досвід.
Стрічки «Рай» (2001) та «Кедма» (2002) про утворення Ізраїлю, демонструють формування його ідеологічних та історичних засад.
Не оминає Гітай і тему тероризму, у 2002 році презентуючи фільм «11 вересня».
У картині «Аліла» (2003) режисер показує сучасне ізраїльське суспільство, простежуючи долю мешканців будинку в Тель-Авіві.
«Свята Земля» (2004) та «Вільна зона» (2005) – перші дві частини трилогії про ізраїльський кордон та його мешканців.
«Новини з дому» (2006) – останній на сьогоднішній день документальний фільм Гітая. Це історія одного єрусалимського будинку та його мешканців.
Під час роботи над фільмами співпрацює переважно з французькими компаніями. За стилем його роботи схожі на стрічки Тарковського і Сокурова.
Ретроспективи фільмів Амоса Гітая демонструвалися у Франції, Британії, США, Німеччині та Іспанії.