___9-11 грудня в Тернополі – вже традиційно – відбувався міжнародний джазовий фестиваль JazzBez. Виконавці й гурти зі Львова, Австрії, Польщі та США тішили слухачів добірною музикою і незабутніми перформансами, зриваючи шквали оплесків і бурі захоплених вигуків. Цього року не засвітилася жодна нова зіронька на небосхилі тернопільського джазу – проте добряче вшкварив тернопільський військовий оркестр артилерійської бригади. Хлопці у формах натхненно обігрували старі військові пісні, загравали з публікою веселими переходами й несподівано добре джазували.
Молода виконавиця Марта Баглаєва, яка виступала з «Дзиґа Квінтетом», так сподобалася слухачам, що її викликали «на біс» - але львів’яни сказали, що не вміють повторюватися і спершу відмовилися грати щось інше, та дівчина повернулася на сцену й вигукнула:
- Хлопці, а давайте-но зіграємо блюз!
- От таке чортеня ми виховали! – тільки й зумів відповісти саксофоніст.
А чортеня тим часом знову «порвало» зал.
Австро-польський гурт «El Greco» разом із американським кларнетистом Бредом Террі теж не пасли задніх – імпровізували, жартували, забавлялися, поєднували непоєднуване, читали польські вірші під музику, читали Оскара Вайльда, переспівували Еллу Фітцджеральд, свистіли й імітували кукання зозулі, танцювали й реготали, та так, що публіка зірвалася на ноги й несамовито просила продовження свята.
Однак такі захопливі імпровізації, які виходили поза межі навіть безмежного джазу, подобалися не всім, і хтось із залу раптом вигукнув:
- Хлопці, а де є джаз?
- Джаз є в нас, - відповів соліст і засміявся.
І тут уже було не до суперечок. Хлопці таки зуміли дати тернополянам неабиякого джазу. Їх неможливо було слухати із заплющеними очима – бо у кожному їхньому порухові теж була частинка музики. І ця музика була неймовірною.