Преамбула

Народ Каталонії, протягом усієї своєї історії, у демократичний спосіб виявляв бажання сам керувати своєю долею для того, щоб зміни на краще відбувалися швидше, щоб поліпшувалися соціальні умови та були забезпечені рівні можливості для всіх громадян, а також для розвитку власної національної культури та своєї колективної ідентичності.

Також самоврядування Каталонії спирається на історичні права каталонського народу, його демократичні установи та власні правові традиції. Парламентаризм у Каталонії зародився ще у Середньовіччі, він бере свій початок від зібрань «Миру Божого» («Pax Dei»), які обмежували феодалів, та від станово-представницьких засідань під головуванням барселонських графів.

У XIV столітті було створено «Головну Раду» або Женералітат, що протягом XVI та XVII століть стає щораз впливовішим органом урядування у Князівстві Каталонія. Падіння Барселони у 1714 році в результаті програшу у Війні за іспанську спадщину призвело до того, що король Філіп V скасував громадянське право Каталонії та розпустив державні установи у відповідності до свого декрету Нуева Планта.

Подібні історичні події відбувалися і на інших територіях, що визначило спільні з Каталонією їхні мовні, культурні, соціальні та економічні особливості. Спільною ж метою стало зміцнення та розвиток таких зв'язків, починаючи від їхнього усвідомлення і взаємного визнання.

Протягом усього ХХ століття каталонці постійно стверджували своє бажання самим керувати Каталонією. Створення «Співдружності Каталонії» у 1914 році стало першим кроком щодо відновлення самоврядування, але її було скасована диктатурою Прімо де Рівери. З проголошенням в Іспанії «Другої республіки», у 1931 році було створено каталонський уряд під назвою «Женералітат Каталонії», який ухвалив Статут (Конституцію) автономії.

Женералітат було знову скасовано у 1939 році генералом Франко, який встановив диктатуру до 1975 року. За часів диктатури народ і уряд Каталонії чинили активний опір. Однією з основних подій боротьби за свободу, було створення у 1971 році «Асамблеї Каталонії», яка мала діяти тимчасово, до відновлення Женералітату, що було здійснено у 1977 році, коли з вигнання повернувся голова уряду (або Президент Женералітату). У перехідний період від диктатури до демократії та в контексті нової Конституції Іспанії, ухваленої 1978 року, яка визначала принципи керування автономними областями, народ Каталонії схвалив на референдумі 1979 року Статут (Конституцію) автономної Каталонії та провів у 1980 році свої перші парламентські вибори до Парламенту Каталонії.

Протягом останніх років, для того, щоб зміцнити демократію, більшість політичних і громадських сил Каталонії розпочали заходи щодо впровадження змін до політичної та правової бази. Найостанніші зміни, а саме процес реформування Статуту (Конституції) автономної Каталонії, було ініційовано Парламентом у 2005 році. Незгоди, суперечки і відмовні рішення державних органів Іспанії, серед яких особливо варто відзначити рішення Конституційного суду Іспанії за номером 31/2010, вносять негативний чинник щодо демократичного розвитку колективної волі каталонського народу, що знаходиться у межах Іспанії, та створює можливість відкату назад у тім, що стосується самоврядування. Наразі чітко зрозуміло, що це стосується політичної, правової, фінансової, соціальної, культурної та мовної складових самоврядування.

У певному сенсі, народ Каталонії висловлював бажання подолати нинішню заблоковану ситуацію в Іспанії. Численні демонстрації, зокрема 10 липня 2010 року під гаслом «Ми — нація, нам вирішувати!», та демонстрація 11 вересня 2012 року під гаслом «Каталонія — нова європейська держава!», є висловом протесту каталонського суспільства щодо відсутності поваги до рішень народу Каталонії з боку Іспанії.

27 вересня 2012, у відповідності до рішення номер 742/IX, Парламент Каталонії підтвердив необхідність того, щоб народ Каталонії зміг вільно та у демократичний спосіб визначати своє майбутнє через референдум. Останні парламентські вибори у Каталонії 25 листопада 2012 року підтвердили таке бажання у чіткий та недвозначний спосіб.

Для здійснення цього процесу, Парламент Каталонії X скликання, на своєму першому засіданні, представляючи волю громадянського суспільства Каталонії, що її було висловлено у демократичний спосіб під час останніх виборів, проголошує викладену нижче «Декларацію про суверенітет і право народу Каталонії на самовизначення».


Декларація про суверенітет і право народу Каталонії на самовизначення

У відповідності до волі більшості народу Каталонії, що її було висловлено у демократичний спосіб, Парламент Каталонії ухвалює розпочати процедуру, яка ефективно дозволить реалізувати право усіх громадян Каталонії — як чоловіків, так і жінок — ухвалювати рішення щодо свого політичного майбутнього як окремої громади, у відповідності до викладених нижче принципів:
— Суверенітет. Народ Каталонії є носієм політичного та юридичного суверенітету, і це визначається принципами демократії.
— Відповідність демократичним принципам. Процедура здійснення права на самовизначення буде безумовно демократичною, особливо в тім, що стосується багатоваріантності відповідей та поваги до всіх думок, через обговорення та діалог в рамках каталонського суспільства для того, щоб висловлене остаточне рішення відповідало волі більшості народу, оскільки саме це гарантуватиме фундаментальне право на самовизначення.
— Прозорість. Уся необхідна інформація та знання будуть надані як населенню, так і громадянському суспільству Каталонії для того, щоб було здійснено право на самовизначення та заохотити участь у цьому процесі.
— Діалог. Буде налагоджено діалог та перемовини з Іспанією, європейськими структурами та всім міжнародним співтовариством.
— Соціальна згуртованість. Буде забезпечено соціальну та територіальну єдність країни, що неодноразово підтверджувалося каталонським суспільством — Каталонія має бути єдиною.
— Проєвропейський підхід. Захищатимуться та просуватимуться основоположні принципи Європейського Союзу, зокрема, основоположних прав людини та громадянина, стосовно демократії, щодо прагнення до благополуччя, солідарності між народами Європи та підтримки економічних, соціальних і культурних змін.
— Законність. Усі існуючі правові демократичні процедури для реалізації права на самовизначення буде використано.
— Провідна роль Парламенту. Парламент, як інституція, що представляє народ Каталонії, має провідну роль у цьому процесі і, отже, узгоджуватиме та уточнюватиме механізми та необхідні кроки для реалізації права на самовизначення.
— Участь. Парламент Каталонії і уряд Женералітату забезпечать активну участь у цьому процесі місцевих громад та максимально можливої кількості політичних сил, економічних та соціальних структур, громадських і культурних організацій у нашій країні, а також визначать механізми для забезпечення цього принципу.
Парламент Каталонії закликає усіх громадян — як чоловіків, так і жінок — бути активними учасниками цього демократичного процесу здійснення права на самовизначення народу Каталонії.

Палац Парламенту Каталонії, 23 січня 2013 року