15 липня 1683 року величезна (від 90 до 140 тисяч) турецька армія паші Кара Мустафи облягла Відень. По двох місяцях оборони Відня сили захисників значно ослабли (з початкових 18 тисяч до неповних 5 тисяч), у місті панував голод і хвороби.

Задля того, щоб передати листа-прохання про допомогу, в ворожий табір було відправлено замаскованого під турка жителя Відня - Галицького шляхтичва Юрія-Франца Кульчицького, який володів турецькою мовою і знав турецькі звичаї. Кульцицький, разом зі слугою-сербом Юрієм Михайловичем, покинув місто в турецькому вбранні й перетнув ворожі лінії, співаючи османських пісень. Розвідавши ворожі локації, Кульчицький зумів зв'язатись з союзниками, а по тім - повернутися до міста з обіцянкою швидкої військової допомоги. Завдяки цим відомостям міська рада вирішила не здаватися турецькій армії, а продовжувати боротьбу.

Отримавши звістку, 29 липня, не дочекавшись підходу решти союзних військ (литовських полків), король Речі Посполитої Ян III Собєський поспішно вирушив із Кракова на допомогу з 27 тисячами коронних військ, основу яких складала Галицька кіннота. 3 вересня війська Собєського з'єдналися на березі Дунаю з австро-німецькими загонами, і король прийняв на себе командування над об'єднаним 67-тисячним військом. 6-8 вересня союзники форсували Дунай, після чого австро-німецькі війська, очолювані князем Лотарінгським, почали бойові дії проти турків на лівому флангу (з наміром відтягнути на себе значні сили ворога), а тим часом основні війська на чолі з Яном III Собєським здійснили дводенний прихований марш на правий фланг через важкопрохідні пагорби Віденського лісу.

Головна битва відбулася 12 вересня. Впевнені у своїй значній перевазі, турки не зміцнили, як належить, свого табору і, коли з гущавини Віденського лісу їм у тил несподівано вдарила кіннота Собєського, османські війська не довго чинили опір і панічно побігли. Облогу Відня було знято, турецький табір з величезною кількістю зброї та військових припасів опинився в руках союзників. Турки втратили 10 тисяч вбитими і 5 тисяч пораненими, союзники - близько 1500 вбитими та 2500 пораненими.

Героєми цієї битви стали два Галичанина, - король польської Речі Посполитої Ян Собєський та шляхтич Юрій-Франц Кульчицький.

Міська рада Відня нагородила Кульчицького чималою сумою грошей, а бюргери надали будинок у міському районі Леопольдштадт (Leopoldstadt). Король Ян III Собеський безпосередньо надав Кульчицькому 300 мішків кави, яку знайшли в захопленому військовому таборі паші Кари Мустафи. Кульчицький відкрив кав'ярню Hof zur Blauen Flasche ("Двір під синьою пляшкою") яка перетворилася на одне з найпопулярніших місць у Відні. Відтак, кава стала відомою в Австрії і Європі. Саме тому цю битву називають ще й "кавовою битвою".

Віденська битва справила значний вплив не тільки на європейську, але й світову історію. Це була перша велика битва "Війни Священної ліги", - війни, що велася між Османською імперією та союзом християнських європейських держав (Священною лігою), куди входили Священна Римська імперія, Річ Посполита, Венеція, Мальта та Московія у 1683-1699 роках. Війна завершилася поразкою Туреччини та втратою багатьох її володінь.